-
Портал профспілки білоцерківської станції екстреної медичної допомоги.
-
11 статті у цій категорії
-
ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ КНП КОР «КОЦЕМД МК» !!!
ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ КНП КОР «КОЦЕМД МК» !!!
Шановні колеги! Вчора відбулася конференція трудового колективу в онлайн режимі щодо обговорення проекту колективного договору.
Паралельно знову написали заяви на звільнення кілька працівників через малі зарплати і через неповагу керівників Центру до підлеглих!!!
Передусім маю зробити невеличкий звіт.
Під час голосування за обрання голови конференції пан Куц О.С. всіляко намагався пропихнути на цей пост Прокопенка П.С., який нині є одним із замісників гендиректорки. Але більшість делегатів, які були налаштовані на законну співпрацю, не повелися на хитрощі Куца і не дозволили знову й знову переголосовувати на догоду махляра. Таким чином серед двох претендентів на цей пост більшістю голосів було обрано мене. Для мене це стало приємною несподіванкою, так як я до цього не був готовим і навіть сам пропонував іншу кандидатуру. Але з тим, я не мав морального права відмовитися від наданої довіри і погодився заради поліпшення умов праці та її пристойної оплати усім працівникам нашого закладу. Принаймні буду старатися не розчарувати тих, хто віддав за мене свої голоси.
Переважною більшістю було вирішено провести конференцію не в онлайн режимі, а в будь-якому приміщені, яке буде надане адміністрацією, в присутності всіх делегатів. Так буде зручно, чесно і прозоро по відношенню до всіх, хто братиме участь у цьому форумі. Апріорі засідання не може проводитися в закритому режимі, тому всі бажаючі матимуть змогу бути сторонніми спостерігачами за тим, що буде відбуватися.
Розуміючи, що додатки до колективного договору ніким не були підготовленими через відсутність робочої групи (як це хотіли довести керівники установи!), тому було вирішено заздалегідь розіслати делегатам проект колективного договору із запропонованими змінами до нього і у відповідні терміни погодити дату наступної конференції. Окрім того, кожен колектив через своїх делегатів має право вже від сьогодні направити свої побажання чи додатки до колективного договору на ім’я голови конференції чи безпосередньо через своїх делегатів. Ваші поправки обов’язково будуть враховані та обговорені під час конференції.
Використовуючи своє законне право, відразу ж хочу запропонувати суттєві зміни, які стосуються оплати праці.
Пропоную три варіанти начислення зарплат для обговорення в колективах і винесення підтриманого вами варіанту на голосування під час конференції. Відразу ж хочу зауважити, що перші два варіанти точно не влаштовуватимуть керівництво КНП КОР «КОЦЕМД МК». Їхнє звичне «немає грошей» не повинно вас хвилювати, вводити в оману чи відволікати від дуже важливого для вас рішення. Всі ми повинні чітко розуміти: ДЕ БРАТИ ГРОШІ НА ЗАРПЛАТИ – ЦЕ НЕ ПИТАННЯ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ЗА КОПІЙКИ ГНУТЬ СВОЇ СПИНИ НА РОБОТОДАВЦЯ! ЦЕ – ПРОБЛЕМА ВИКЛЮЧНО КЕРІВНИКІВ УСТАНОВИ!!! Самих працівників ніхто не питає чи важко їм зараз працювати у тяжких умовах і при таких зарплатах, то чому робітник повинен переживати звідки роботодавець буде брати кошти на оплату його праці! Для цього він і наділений відповідними повноваженнями. Якщо не вміє чи не хоче дбати про зарплати підлеглих, а лише напихає свої кишені, то такому роботодавцю не місце в нашому колективі!
ПЕРШИЙ ВАРІАНТ: тільки для працівників, вказаних у таблиці №3 колективного договору – базове нарахування заробітних плат починається від мінімальної зарплати в Україні, яку щороку затверджує Кабінет Міністрів (нині це 8000 грн) плюс усі гарантовані надбавки за вислугу років, за кваліфікацію, за класність, за особливі умови та характер праці тощо.
Оплату членів адміністративного корпусу, зазначеного в таблиці №2, залишити без змін!
ДРУГИЙ ВАРІАНТ: : тільки для працівників, вказаних у таблиці №3 колективного договору – базове нарахування заробітних плат починається з 14 тарифного розряду (2,42 – 7732 грн) плюс усі гарантовані надбавки за вислугу років, за кваліфікацію, за класність, за особливі умови та характер праці тощо.
Оплату членів адміністративного корпусу, зазначеного в таблиці №2, залишити без змін!
ТРЕТІЙ ВАРІАНТ: залишити все без змін!
Звичайно, при запровадженні перших двох варіантів відпадає необхідність маніпулятивного використання запропонованих адміністрацією 100%–200%–500% надбавок. Саме за рахунок і цих коштів можна збільшити зарплати працівників!
Чекаю ваших відгуків у коментарях і буду вдячний за дискусію навколо запропонованих мною варіантів!
P.S. Поки я готував цей матеріал, до мене дійшли відомості про те, що на члена ОДВ, яка обрана делегатом конференції, вже розпочався адміністративний тиск, щоб змусити її звернутися до гендиректорки про начебто невизнання проведення вчорашнього засідання та повторного переобрання голови! Цього й слід було очікувати!
Тому звертаюся до працівників КНП КОР «КОЦЕМД МК»: мене захищати не потрібно, я здатний сам за себе постояти! Захистіть свій вибір! Не будьте байдужими до свого майбутнього! Досить терпіти насилля над собою! Нарешті вичавіть із себе раба і скиньте ненависне ярмо зі своїх плечей! Іншого шансу у вас більше не буде!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко!
25 жовтня 2024 року.
0 коментарів143 переглядів -
Що посіяли, те й пожали.
ЩО ПОСІЯЛИ, ТЕ Й ПОЖАЛИ!!
Наболіло… Наболіло так, що далі нікуди! З прикрістю повідомляю громадянам України про те, що службу екстреної медичної допомоги на Київщині (та хіба лише в столичному реґіоні?!), нарешті знищено! Багаторічні надбання швидкої медичної допомоги остаточно «спочили в Бозі»! Формально на папері, звичайно, вона ще існує і навіть «процвітає». Але… Останньою краплею терпіння стали нинішні реалії, з якими нам, працівникам цієї конаючої спеціальності, доводиться стикатися щодня. Очевидно, вже нікого не здивуєш тим, як державні чинуші безсовісно та безкарно знищують рештки медицини, освіти, культури і людяності! Та все ж для майбутнього покоління хочеться залишити справжню історію про тих, хто цілеспрямовано убивав цілі галузі, цинічно набиваючи власні кишені злочинним гешефтом. Немає сенсу нагадувати читачам про так званий наказ МОЗ України № 1018, який сприймається нинішньою владою як анахронізм і який колись регулював норматив про «не менше 1 бригади швидкої допомоги на 10 тисяч населення». На подібні урядові накази, постанови та розпорядження обласні держиморди вже давно начхали і безкарно витворяють все, що їм заманеться на свій розсуд. Для них чим гірше, тим краще! А що населення? Врешті, а що український нарід? Мовчить!!! Немов глуха без'язика німота чи байдужа отара, яку ведуть на заклання! Всі бачили й відчували куди нас ведуть так звані «реформатори та оптимізатори»… Бачили і мовчали! Немає сумніву, що і далі мовчатимуть! А поодинокі sos-вигуки активістів від незалежних профспілок, яким насправді болить знищення медичної галузі, цинічно глушаться корупціонерами засобами судових позовів, залякуваннями, звільненнями, сфабрикованими доганами та недовиплатами. А тепер коротка довідка про нинішній стан так званої «служби екстреної медичної допомоги»: - катастрофічно не вистачає бригад! Нині лише по Білоцерківському реґіону з чисельністю більше пів мільйона мешканців (без урахування такої ж кількості переселенців!), щодоби, в кращому разі, на чергування може виїхати до 10 карет ЕМД; - жахлива недоукомплектованість бригад професійними парамедиками! Якщо не враховувати водіїв, яким нашвидкуруч наштампували фальшиві посвідчення «екстрених медичних техніків» без елементарних знань надання медичної допомоги, то, по суті, один парамедик ніколи фізично не зможе надати повноцінні реанімаційні заходи, навіть якби він мав професорські знання по наданню сучасної медичної допомоги та гартовану фізичну силу й витривалість! А на важкі виклики, в основному, нині виїжджають по одному парамедику, який за добу чергування почасти виконує більше 12 – 15 викликів. Не треба бути надто обізнаним, щоб розуміти, що такі фізичні, а надто психологічні навантаження тільки посилюють виснаження та неспроможність надання кваліфікованої медичної допомоги, особливо на фініші чергування; - штучно створена ситуація керівництвом, що спонукає самозвільненню високо кфаліфікованих працівників! Рештки професійних медиків поставлені адміністративними царьками в умови постійного мобінгу, переслідування за найменші недоліки, недоплати за надуманими порушеннями! Навіть за орфографічну помилку в оформлені карточки виклику чи за дрібну невідповідність працівника можуть оштрафувати недоплатою!!! - працівники практично не мають часу на вживання їжі! І це при тому, що вже давно диспетчерська служба ігнорує один із пунктів Колективного договору, де зазначено про обов’язкове відведення 30-хвилинної обідньої перерви та 30 хвилин на вечірній «перекус»! - диспетчерська служба давно живе своїм життям і не зважає на долю пересічних працівників! Головне не людяність по відношенню навіть до своїх колег, а щоб власні дупи сиділи в теплих кріслах і щоб завжди мати можливість вчасно нафаршируватися триразовим харчуванням! Вже давно ходять легенди про так звану керівницю ОДВ КНП КОР «КОЦЕМД МК» пані Верес Г.М., яка за безпосередньої підтримки гендиректорки безсоромно по злочинному знищила селекторний зв’язок на станції, що в свою чергу призвело до запізнень на виїзди. Не дивно, що за короткий час ця особа раптом придбала дорогі статки за рахунок несправедливого розподілу державних коштів. Поліпшити роботу диспетчерської служби пані Верес так і не навчилася, натомість довести підлеглих працівників до страху невиконання її забаганок у неї виходить на відмінно! На жаль, більшість диспетчерів неспроможні орієнтуватися на аналізуванні викликів, які поступають на телефон 103, елементарно не вміють зібрати анамнез, щоб послати на той чи інший виклик відповідну бригаду! Все це призводить до погіршення надання кваліфікованої медичної допомоги постраждалим і хворим; - невиправдано роздутий штат нероб у Центрі КНП КОР «КОЦЕМД МК», який за чисельністю навіть переважає усіх парамедиків області, що чергують в реґіоні! І всі ці спиногризи «гарячого цеху» хочуть добре харчуватися і гарно жити, тому й зарплати у них удвічі-втричі більші за тих, хто дійсно надає безпосередню допомогу хворим і потерпілим. Цих дармоїдів не так просто відтягнути від дармової годівниці та змусити звільнитися! - непосильна фізична навантаженість! Уявімо собі, що кожен парамедик, піднімаючись на виклик (часто-густо на найвищі поверхи, де немає ліфтів чи відсутня електрика!), змушений нести на собі – медичний рюкзак (12-13 кг), електрокардіограф (до 10 кг), дефібрилятор (15 кг), а ще робочий телефон, планшет, папку з паперовими документами!!! Тобто кожен пре на собі 30-35 кг начиння! А якщо це жінки! А якщо це працівники пенсійного віку, бо молодь практично на таку роботу не заманиш і медовими пряниками!.. Висновок напрошується сам! Дехто запротестує і скаже: «А для цього ж є водій!» (тобто, екстрений медичний технік). Але ж не кожен водій захоче залишити карету без нагляду, знаючи, що якщо хтось навіть зачепить бампер чи пошкрябає фарбу, то йому доведеться за власний кошт відновлювати збитки. А найчастіше нині просто неможливо припаркувати службове авто не те, що біля під’їзду, а навіть біля будинку, куди викликали, через суцільне нагромадження приватними машинами мешканців цього обійстя! Доки водій знайде зручне місце для висадки бригади, навіть доки сам зможе взяти хоч якусь дещицю з апаратури, то про які вчасні обслуговування викликів може йтися? - важка психологічна атмосфера в колективах, неповага керівників до підлеглих, розпач і зневіра в покращенні роботи, скептицизм до порожніх обіцянок уряду навести справедливість, неприкритий дерибан державних коштів керівниками установ, «кришування» чиновників, безкарність за завдану шкоду, ганебна карколомна різниця в оплаті праці між пересічними працівниками та керівною верхівкою… все це стимулювало і врешті призвело до руйнування і знищення служби екстреної медичної допомоги! «А ти мовчи, одурений народе! Сиди тихенько, доки ще не вмер, Ще не прийшла біда в твою господу, Мовчи і далі, як мовчиш тепер!» (В.Є.) P.S. Якщо ви помітили, шкурне питання про збільшення розмірів зарплат медикам я навіть не піднімав, аби вкотре не дратувати можновладців про наболіле!
Голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
28 жовтня 2025 року.
0 коментарів185 переглядів -
Чи може бригада парамедиків викликати на себе додаткову бригаду для проведення реанімаційних заходів?
*Чи може бригада парамедиків викликати на себе додаткову бригаду для проведення реанімаційних заходів?*
Так, бригада парамедиків в Україні може викликати на себе додаткову бригаду, особливо для проведення реанімаційних заходів. Координація між бригадами екстреної медичної допомоги є частиною організації роботи, яку забезпечує оперативно-диспетчерська служба центру екстреної медичної допомоги.
*Коли викликається додаткова бригада*
*Складні реанімаційні заходи:* У випадках, коли реанімація потребує більше рук або додаткового обладнання, диспетчерська служба може направити ще одну бригаду. Це може бути лікарська бригада з більш широким спектром можливостей та медикаментів, або ще одна парамедична бригада для підтримки.
*Масові випадки:* У разі масового ураження, дорожньо-транспортних пригод або надзвичайних ситуацій, коли кількість постраждалих перевищує можливості однієї бригади, викликається додаткова допомога.
*Запит диспетчера:* Хоча парамедики мають високу кваліфікацію та виконують складні маніпуляції, за необхідності диспетчер може самостійно вирішити направити додаткові сили, щоб забезпечити найкращий результат для пацієнта.
*Як це відбувається*
*Оцінка ситуації:* Бригада парамедиків, прибувши на місце, оцінює стан пацієнта та необхідні реанімаційні заходи.
Запит до диспетчера: Якщо вони розуміють, що для ефективної реанімації їм потрібна додаткова підтримка, вони зв'язуються з диспетчером екстреної медичної допомоги.
*Координація:* Диспетчер, керуючись протоколами та оцінюючи ресурси, направляє на місце іншу, найбільш підходящу бригаду.
Отже, система екстреної медичної допомоги в Україні побудована таким чином, що бригади можуть взаємодіяти для забезпечення максимальної ефективності допомоги, особливо в критичних випадках, таких як реанімація.
0 коментарів214 переглядів -
ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЕМД КИЇВЩИНИ!
Відновлення Комісії по трудовим спорам на
Білоцерківській СЕМД.
Шановні колеги, свого часу загальними Зборами нашого колективу був обраний склад Комісії по трудовим спорам (далі Комісія). Очолити її доручили Олександру Ліченку. Не часто доводилося членам Комісії збиратися для вирішення звернень працівників, від слова – взагалі, якщо не враховувати окремі запрошення голови Комісії по вирішенню деяких важливих питань в Профспілковому комітеті.
З огляду на останні події, які відбулися на станції і в подальшому можуть мати місце через байдуже відношення до працівників з боку керівництва КНП КОР «КОЦЕМД МК», настав час термінового відновлення роботи даного органу. Володіючи широкими повноваженнями, Комісія має законні права вимагати від керівництва виконання рішень, котрі приймаються на засіданнях цього органу. У виключних випадках Комісія має повноваження звернення в суд у випадках невиконання своїх рішень адміністрацією щодо захисту прав працівників установи, незалежно від їхніх посад чи приналежності до профспілки.
Ми повинні терміново поновити роботу Комісії, якщо хочемо захистити своє конституційне право на працю і не допустити ще більшого свавілля керівників КНП.
В Комісію не обираються членами працівники адміністративного апарату!!!
Вношу пропозицію залишити в складі комісії: О.Ліченка (голова КТС) та Н.Цимерову (секретар КТС), а також обрати по одному представнику від кожної зміни станції (4 члени) та 1 представника від водіїв та господарської ланки. Загалом Комісія налічуватиме 7 членів, що є цілком необхідною кількістю для прийняття рішень.
Пропоную в режимі онлайн протягом цього тижня провести загально станційне голосування. Прошу адміністрацію Білоцерківської СЕМД сприяти проведенню онлайн голосування без оглядки на керівництво Центру, котре вже давно втратило авторитет і повагу серед працівників установи та продовжує жити в якомусь своєму нереальному задзеркаллі!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
15 листопада 2022 року.
0 коментарів124 переглядів -
ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТУ: «Правила внутрішнього трудового розпорядку КНП КОР «КОЦЕМД МК»
Розділ І
Шановні колеги, профспілковому комітету Незалежної профспілки працівників Білоцерківської станції ЕМД надійшов запропонований адміністрацією проект «Правила внутрішнього трудового розпорядку КНП КОР «КОЦЕМД МК». Точно такі проекти прислані в інші профспілки нашої установи та згодом надійдуть і в усі філії для аналізу, обговорення та узгодження трудовим колективом установи.
В той же день я ознайомився зі змістом запропонованого тексту, який виявився не таким вже задовгим за об’ємом, але в подальшому має бути не менш важливим, як і Колективний договір.
Що мене тривожить?
Знаючи попередню історію нашої боротьби з керівництвом КНП на чолі з паном Куцом О.С., у нас небезпідставно виникає великий сумнів щодо порядності членів робочої комісії та керівництва зокрема. Ще не встигли висохнути чорнила підлих підписантів того незаконно прийнятого Колективного договору, як ми були вимушені подати позовну заяву в суд через цілковите беззаконня самопроголошеного голови тої робочої комісії пана Куца О.С. Ще й досі всі пам’ятають, як він цинічно встановлював через свою ручну й залякану команду в робочій групі:
- дату непідготовленої Конференції трудового колективу;
- обрання так званих делегатів, котрі насправді вже давно були підготовлені керівниками для слухняного виконання забаганок Куца О.С.;
- проведення незаконної Конференції в цілковитій згоді та без права внесення пропозицій;
- маніпуляцію зі змістом Колективного договору, котрий було надруковано й обговорено робочою групою заздалегідь до проведення Конференції;
- підле й ганебне виключення з обговорення Колективного договору нашої профспілки, котра із самого початку розробляла сам проект договору;
- обман про начебто нестачу коштів на підняття зарплат працівникам, яке було цілком справедливим і таким, що можна було реально виконати за умови чесного розподілу, а не розкрадання;
- абсолютне ігнорування рішень щодо збільшення вдвічі/втричі зарплат працівникам, котрі були прийнятті в цілком законний спосіб ще на першій Конференції трудового колективу від 26.08.2020 року;
- підкуп голови Броварської Незалежної профспілки Кравченко Л.В., яку зразу ж після так званої Конференції витурили з посади;
- цілковита згода самозваного голови проадміністративно налаштованої профспілки Герасименка В.С. з протизаконними діями адміністрації всупереч працівникам установи та здоровому глузду… і т.д., і т.п.
Ну, не вірю я в добропорядність наших керівників, починаючи від цариці і аж до щурів меншого калібру!!!
Безумовно, в мене є зауваження і до законності деяких пунктів запропонованого проекту «Правил…» (п.п. 3.3, 3.5), і до їхньою правильності (п. 4.1)… Але чи прислухаються до них керівники КНП, чи не обдурять в черговий раз, зробивши вигляд начебто «демократичного обговорення» і врешті зроблять так, як уже давно собі намітили!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
18 травня 2022 року.
Розділ ІІ
Продовження...
ЗАУВАЖЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ «ПРАВИЛ ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ КНП КОР «КОЦЕМД МК».
Шановні колеги, нагадую вам, що тиждень тому на адресу нашої профспілки поступив проект «Правил…» від керівництва КНП КОР «КОЦЕМД МК» для ознайомлення, аналізу та пропозицій з подальшим затвердженням остаточного документа всіма головами профспілок та адміністрацією установи. Впевнений, що за цей проміжок часу мало хтось із вас мав можливість чи навіть бажання ознайомитися із запропонованим проектом. Тому основне обговорення цього документу цілком прогнозовано лягло на сумлінне виконання своїх обов’язків профспілками.
Відразу ж хочу зазначити, що наділеними правами прийняття «Правил…» є саме профспілки, котрі апріорі являються уповноваженими органами від трудових колективів установи. Тому так звані раніше обрані «делегати», котрі цинічно призначалися Куцом О.С. та керівниками станцій на річний термін для «волевиявлення» прийняття незаконного Колективного договору, не мають ніякого відношення до прийняття «Правил внутрішнього трудового розпорядку…». Адже це абсолютно різні документи, котрі не регламентовані одними й тими ж самими обранцями від колективів. З цього стає зрозумілим, якщо між профспілками та керівництвом не буде знайдено одного знаменника під час обговорення «Правил…», тоді починає діяти механізм обрання нових делегатів колективами установи для прийняття остаточного рівня демократичним шляхом, а не адміністративним тиском з боку пана Куца і К*.
А тепер щодо деяких пунктів із запропонованого керівництвом проекту «Правил…». Перші два розділи документа являють собою звичайний перепис статей КЗпП України і не викликають якихось зауважень: 1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ та 2.ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ.
Всі спірні моменти починаються з третього розділу:
ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКА. Так, наприклад, читаємо п. 3.3.: Під час спілкування працівники повинні:
- вітатися, при знайомстві – представлятися, обов’язково називаючи своє ім’я і посаду;
- в розмові бути терплячими та тактовними, стримувати свої емоції, не підвищувати голос, не вживати грубі слова та ненормативну лексику;
- звертатися до колег, пацієнтів, відвідувачів, інших осіб на «Ви», по імені та по батькові;
- уникати панібратства, тобто недоречного дружелюбного тону розмови;
- уникати конфліктних ситуацій;
- уважно вислуховувати, надавати рекомендації, відповідати на запитання колег, пацієнтів, відвідувачів, інших осіб виключно у межах своїх повноважень;
- відповідаючи по службовому телефону, вітатися, повідомляти назву Підприємства або структурного підрозділу та представлятися (називати свої посаду та прізвище);
- якщо під час розмови по телефону, зайшов керівник, у випадку коли розмова не має невідкладного чи службового характеру – вибачитися перед своїм телефонним співрозмовником (перенести розмову на пізніше), за можливості покласти слухавку та приділити увагу керівнику;
- зберігати тишу у приміщеннях Підприємства, щоб не заважати іншим (намагатися у будь-якій ситуації говорити рівним, спокійним голосом);
- не розмовляти по мобільному телефону в присутності інших осіб, в робочий час переводити мобільні телефони у режим без звуку…
Прочитавши отаке, в мене чомусь спливли спогади з радянського дитинства, коли приймали в жовтенята! Для кого писана ця абракадабра, якщо будь-якій вихованій дорослій людині це зайве. А при наших умовах праці інколи корисно спілкуватися саме підвищеними тоном із деякими «глухими» керівниками різних рівнів, котрі вважають себе царьками чи рабовласниками! Для того, щоб таке рекомендувати іншим, то керівництву насамперед самим потрібно бути чесними, перестати красти, призначати собі любимим та своїм сексотам незаслужені премії, припинити залякувати доганами та врешті не чинити переслідування пересічних працівників за інші точки зору! Ось на чому потрібно акцентувати «Правила внутрішнього розпорядку…», котрі пишуться не лише для простих смертних, а й , в першу чергу, для керівників, котрих ми наймали на роботу!
Продовжую аналізувати п.3.3. та 3.5.:
- на території Підприємства та/або у робочий час, надавати стороннім особам, у тому числі представникам ЗМІ, інформацію, лише за дорученням або згодою керівника Підприємства; не допускати розголошення конфіденційної інформації, в тому числі інформації про фізичну особу…
- надавати стороннім особам, у тому числі представникам ЗМІ, інформацію, що входить до їх компетенції за трудовим договором з Роботодавцем, а також інформацію, що входить до компетенції інших працівників Підприємства, допускати розголошення конфіденційної інформації, в тому числі інформацію про фізичну особу;
- відволікатись від виконання трудових обов’язків для спілкування зі сторонніми особами, у тому числі представниками ЗМІ…
Таку дурню міг придумати лише цілковитий нігіліст, котрий абсолютно далекий від ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ В УКРАЇНІ. Навіть не буду переповідати права журналістів, котрі незаконно обмежуються цими «Правилами…». Вважаю дискусію з цього питання недоречною. Тим паче, що я маю другу фахову освіту «Журналістика» (в 2000 році з відзнакою закінчив ф-т «Журналістика» в Київському Національному університеті ім. Т.Г.Шевченка та занесений в «Золоті імена випускників КНУ»).
Можливо ми вже живемо в іншій недемократичній державі з диктаторськими законами, як в росії ? Бо відколи нам заборонено говорити правду про незаконні махінації керівництвом чи крадіжками у великих розмірах? Ще одна ахінея цього ж розділу, яка смердить радянським періодом:
- негайно повідомити безпосереднього керівника про перебування у виробничих приміщеннях та територіях (крім місць відведених для прийому хворих, приміщень та кабінетів адміністрації) сторонніх осіб…
Невже керівники думають, що на станціях працюють павлики морозові, котрі за премійку будуть вислідковувати сторонніх осіб і докладати наверх? А для чого ж на станції сторожі? І врешті, хто визначатиме, наприклад, для мене «сторонніх осіб»? Адже я впевнений, що на Білоцерківській станції сторонніми особами є: зубковські, шарки, куци, люлявські, лук’яньонки, туровські та інші невідомі пройдисвіти! Я і без премії готовий їх «здавати» органам поліції за протиправну діяльність, котрі вони ведуть як на території станції, так і поза нею!
І що мається на увазі «своя територія» на станціях ЕМД при районних лікарнях? Там вашої території немає, бо то є власність ОТГ, котрі надали вам тимчасовий притулок. Там ваша територія, чи то пак – земля, лише під вашими нігтями! А якщо ви спробуєте там качати свої права і не пускати через їхні території «сторонніх» працівників районних лікарень, то всіх викинуть зі «своїх територій», як шкідливих котенят!
А де визначена межа «своєї території» на Білоцерківській СЕМД, якщо згідно з кадастровими документами не вся територія належить КНП КОР «КОЦЕМД МК»?
В розділі 4.ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ РОБОТОДАВЦЯ ви не знайдете обов’язок відшкодування керівницею ОДВ знищеного нею ж селекторного зв’язку. Саме «завдяки» відсутності такого зв’язку з’явилася неможливість вчасного виїзду бригад на виклики. І як в такому разі прикажете розуміти пункт цього розділу:
- створювати умови для забезпечення охорони здоров’я населення і високого рівня надання йому медичної допомоги, зростання продуктивності праці шляхом впровадження новітніх досягнень науки, техніки і наукової організації праці… ?
А пані цариці байдуже на таку «дрібницю», як відсутність селекторного зв’язку! Головне, щоб її сексоти знайшли винуватих у несвоєчасних виїздах серед водіїв чи медиків, аби потім зекономити на їхніх преміях. Саме на економії важкої праці простих працівників і призначаються премії таким вельможам на кшталт керівниці ОДВ! Ну як же тут не погодитися із відомими українськими прислів’ями: «рука руку миє» або «ворон ворону око не виклює»!
А як вам отакий постулат:
- забезпечувати трудову і виробничу дисципліну…, застосовувати дисциплінарні стягнення до порушників трудової дисципліни, враховуючи при цьому думку трудового колективу…?
Або, як вам ось таке:
- п. 7.3. Генеральний директор має право, перед накладенням дисциплінарного стягнення, передати питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на розгляд трудового колективу (у місцевості, в якій знаходиться робоче місце працівника) або його органу. У такому випадку, рішення трудового колективу або його органу є обов’язковим для Роботодавця… ?
Ось тут я вже не можу стримати власні емоції! Всі пам’ятають, як мене Шарко і К* тривалий час переслідували за мою безкомпромісну боротьбу щодо законних прав працівників і за їхні гідні зарплати шляхом прийняття Колективного договору. За свою сорокарічну працю я не мав жодної догани, до тих пір, доки на посаду не всілася пані Оксана. Профспілковий комітет жодного разу не давав згоду на узаконення її підлих вчинків. Та навіть не дивлячись на рішення ПК та на грубі порушення ряду законодавчих кодексів керівництвом КНП КОР «КОЦЕМД МК», не беручи до уваги колективні звернення, сп’яніла від беззаконня адміністративна мафія КНП на чолі з Шарко таки ухвалила незаконні догани! Звичайно, в суді догани таки визнали незаконними і тепер на порушницю, котра підло використала свою посаду проти члена виборного органу, очікують довготривалі суди щодо повернення мені всіх недоплачених преміальних протягом півтора року плюс відшкодування за моральні збитки.
А тепер уявіть собі як Шарко і К* збираються «враховувати думку трудового колективу» щодо пересічних працівників, якщо ця мафія навіть не зважила на цілковиті порушення законів праці щодо голови профспілки! Хочеться сміятися, аби не заплакати від оцих надуманих «Правил…».
Коротко про п. 6.ЗАОХОЧЕННЯ ЗА УСПІХИ У РОБОТІ. До тих пір, доки в комісії по призначенню премій возсідатимуть обранці не колективів, а блюдолизи Шарко, котрих вона сама призначила і підгодовує незаконними надбавками до зарплат, доти чесного розподілу коштів нам не бачити ніколи! Саме ця позиція нашої профспілки свого часу чомусь викликала в Куца О.С. найбільший спротив під час роботи над проектом Колективного договору. Тоді ми пропонували такий склад комісії по присудженню премій: по 1 члену від кожної профспілки (3), 3-х представників від адміністрації та по 1 представнику від кожної із шести філій, котрі були б обрані шляхом делегування трудовими колективами, а не призначені їхніми безпосередніми керівниками (6). Це був би демократично обраний склад комісії чисельністю 12 представників, а не те кодло, що нині!
І наостанок! Було б непогано застосовувати колишні приклади щодо премійованих осіб. Тобто, пропоную усіх тих, кого пані Шарко «ізволіла» віддячити преміями, вивішувати їхні прізвища на стінці для оголошення, аби інші працівники брали з них приклад «самовідданої праці». Люди повинні знати своїх героїв, а також за що і кому була надана премія.
Так робили завжди і в усі часи. І це – правильно!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
23 травня 2022 року
0 коментарів89 переглядів -
ФАКТ НАВМИСНОГО ОББРІХУВАННЯ МОСКОВЧЕНКОМ ЧЛЕНІВ ПРОФСПІЛКОВОГО КОМІТЕТУ НПСПБСЕМД ТА ЙОГО ГОЛОВИ ПІДТВЕРДИВСЯ
ВІДПОВІДЬ-ПРОПОЗИЦІЯ мОСКОВЧЕНКУ О.О.
Якщо в групі є прийнятною формою образливе спілкування поміж працівниками, а адміністратори мовчки спостерігають за відкритим хамством пана московченка ( це простежується нульовою реакцію численних адмінів на негідну поведінку цього вилупка! ), тоді вбачатиму і я за норму такого спілкування! Якщо можна іншим, то впевнений, що й мені не заборонено! Тривалий час я намагався не відповідати цій особі, обличчя якого явно не спотворене інтелектом, але його природня властивість оббріхувати чесних людей не залишає мені вибору, окрім наступної пропозиції на його словесний "висер" у Вайбері від 26.04.2022 року: "Вітя вдавиться допомоги роздавати, він отката не має!"
Тож пропоную московченку 2 варіанти: 1). або привселюдне вибачення за неправдиву інформацію, яку він виклав у групі, 2). не дивлячись на певні заборони Статуту НПСПБСЕМД, даю офіційну згоду і повний карт-бланш московченку організувати всеохоплюючу фінансову перевірку діяльності нашої профспілки впродовж будь-якого терміну її існування (хоч від самого зародження 2010 року!) із залученням його бухгалтерів та юристів. Протягом домовленого між нашим бухгалтером та його представниками терміну в розумних строках провести аудит! Якщо московченко знайде бодай одну копійку, яку я поцупив чи хтось із членів Профспілкового комітету, я зобов'язуюся взагалі звільнитися з роботи! Якщо московченко після опрацювання наших фінансових звітів спіймає облизня, нічого не знайшовши, звільняється він з роботи!
По-моєму, це буде чесно, справедливо і по-чоловічому! Досить тобі, пане московченко, прикриватися доганами на своїх колег, оббріхуваннями та вишукуванням ґешефту під час воєнних дій! М'яч на половині поля московченка! Чекатиму відповіді до кінця цього місяця!
P.S. Встрявати в безглузде переписування в групі не збираюся! На московченка витрачати свій дорогоцінний час не хочу, не буду, та й не бачу необхідності.
Без поваги, голова Незалежної профспілки В.Євтушенко.
28 квітня 2022 року.
ФАКТ НАВМИСНОГО ОББРІХУВАННЯ мОСКОВЧЕНКОМ ЧЛЕНІВ ПРОФСПІЛКОВОГО КОМІТЕТУ НПСПБСЕМД ТА ЙОГО ГОЛОВИ ПІДТВЕРДИВСЯ!
Наклепи, обмови, наговіри та пасквілі щодо «протизаконної» фінансової діяльності членами ПК, зокрема головою Євтушенка В.А., з боку пана московченка о.в. знайшли своє підтвердження в наступному!
Брехунові було надано триденний термін для спростування чи підтвердження його вислову, який він виклав у Вайбері від 26.04.2022 року в такій формі: "Вітя вдавиться допомоги роздавати, він ОТКАТА не має!".
У його розумінні в слові «откат» передбачалося не що інше, як «крадіжка» профспілкових коштів. Окрім цього в слові «Вітя» воно вбачало собі рівню, не дивлячись на те, що я йому за віком годжуся в батьки.
З огляду своїх повноважень та задля захисту своєї честі та гідності членів Профспілкового комітету я вирішив розвінчати чергову плітку хронічного брехуна московченка. На запропоновані мною всебічні фінансові перевірки діяльності Профспілки московченко до цих пір не відгукнувся ні в усній формі, ані в письмовий. Замість трьох відведених йому діб (з 28.04. по 30.04) для погодження щодо перевірки я очікував на його згоду ще 2 дні! Отже за 5 днів від московченка не пролунало ні спростування його брехні, ні згоди на «знаходження доказів можливих «откатів» членами ПК»!
Отже, увесь колектив вчергове побачив цинічність, ницість і підлість пана московченка о.в., який просто побоявся стати на прю з правдою! Цей горлохват вкотре злякався своєї ж брехні, чим і довів даним експериментом!
P.S. ПОРАДА БРЕХЛИВОМУ СТВОРІННЮ - мОСКОВЧЕНКУ!
Не потрібно вискакувати з трусів, створюючи чергову підлість проти своїх колег, аби ті ж колеги-медики на цій підставі часом не почали збирати аnamnesis morbi про черговий рецидив прихованої шизоїдної дебілкуватості чи манії переслідування! І не варто голосно зіпати своєю чорною брехливою ротякою: "тримайте злодія!", якщо в самого рило в пушку! Далебі, так можна і власною жовчю захлинутися!
Без поваги до московченка, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
2 травня 2022 року.
0 коментарів239 переглядів -
ВІД ПЕРЕСТАНОВКИ ДОДАНКІВ СУМА НЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ!
Для когось ворожа навала путінської орди не стала неочікуваним явищем. Тому й не дивно, що деякі попереджені чиновники вчасно виїхали з країни заздалегідь до ворожого пришестя, спакувавши у валізи «чесно» розкрадені державні кошти. А декотрі, зокрема з керівництва Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, виявилися спритнішими і під час перших годин бомбардування наших міст боягузливо повтікали світ за очі. Хтось навпаки залишився в Україні з єдиною метою – нажитися на людському горі, займаючись злочинним ґешефтом, перебуваючи подалі від епіцентру воєнних дій.
На другий день війни на робочому місці КНП КОР «КОЦЕМД МК» виявилися лише двоє – гендиректорка та головна фельдшерка. Інші численні працівники роздутого штату управління КНП КОР «КОЦЕМД МК» повтікали, залишивши напризволяще свою шефиню, з рук якої донедавна отримували чималі зарплати з преміями.
Горе, яке принесла в нашу країну путінська орда, виявила численні вади керманичів Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Подейкували, що пан Куц О.С. настільки перелякався, що накивав п’ятами чи то на Волинь, чи аж за кордон і переховувався в криївці доти, доки фронт воєнних дій цілковито не перемістився на східні рубежі України. Решта управлінців КНП до цих пір бояться виткнути носи зі своїх сховок, перебуваючи бозна де.
Найхитрішим виявився пан Туровський М.М., котрий через певний час вигулькнув у Білій Церкві на станції ЕМД. Практично його ніхто не бачив, натомість тільки доходили чутки про його «керування» гуманітарним майном. Якось я мав з паном Туровським не зовсім приємну розмову. Мене цікавило питання розподілу гуманітарної допомоги серед працівників станції, котрим часом доводилося працювати по дві доби поспіль через тривалі комендантські години. Але ясної конкретики на поставлені питання я так і не отримав. Пан Микола лише загальними фразами відбивався, показуючи списки деяких працівників, котрі отримали допомогу на дітей. Але ж працівникам станції добре відомі факти пропажі солодощів, гематогену, консервів, медпрепаратів… Тоді я так і не отримав чіткої відповіді на питання про те, яким чином зіпсувалися багато кілограмів ковбасних виробів, котрі пан Туровський не захотів перемістити в холодильник. А він вдав, що вперше про те почув. Достеменно відомі факти про отримання паном Забіякіним І.Є. по гуманітарці багато талонів на пальне від Туровського М.М. При цьому карети ЕМД протягом тривалого часу дуже мало виїздили на обслуговування викликів. Згодом пальне кудись «випарувалося»! Окрім цього Забіякін багато разів перевозив пальне каретою ЕМД в каністрах! Така практика існувала й раніше і на певний час Профспілці вдалося припинити ці безчинства. Але ж в декого так свербіли руки, і так же ж хотілося нагрітися на дармовому пальному, що знову вони вдалися до цієї схеми. Адже бензин підходить лише до авто марок «УАЗ» та «ГАЗЕЛЬ», в яких практично безконтрольно «списується» вкрадене. І взагалі неозброєним оком видно, що з часом організований дует Туровський-Забіякін настільки розгосподарювалися на станції, що їм позаздрила б сама гендиректорка. Окрім пального до цих двох орлів виникає багато питань по запчастинам, по мастильним матеріалам, по кількості списаних поза людським оком карет ЕМД і багато-багато чого іншого.
Ви спитаєте, а що Шарко О.О.?.. Складається враження, що вона й сама боїться пана Туровського. Про те, що Микола Миколайович є «смотрящім» над Оксаною Миколаївною, а пан Куц О.С. - не хто інший як «сірий кардинал» в управлінні КНП КОР «КОЦЕМД МК», то й врешті роль гендиректорки в управлінні практично нівелюється. Вона потрібна лише для того, аби давати догани мені, як безкомпромісному голові Незалежної профспілки, чи для того, щоб ставити підписи під кримінальними оборудками під час закупівлі за завищеними цінами карет швидкої допомоги!
Зараз із сумом згадується те, як керівники КНП на чолі з Шарко і Куцом намагалися знищити в нашій кімнаті прийому їжі електроплиту, котра справно функціонувала десятиліттями до пришестя оцих «данєцькіх рєбят»! Лише великим спротивом нашого колективу нам вдалося зберегти електроплиту. Завдяки цьому під час воєнного стану в нас знову з’явилася можливість готувати на ній гарячі страви.
Сьогодні пан Туровський забажав витурити керівника Білоцерківської станції ЕМД пана Хмельнова Д.В. Той же не горить бажанням покидати насиджене крісло, але ж…
З історії згадаймо: протягом короткотривалого хижацького керування КНП КОР «КОЦЕМД МК» «данєцькіми» на Білоцерківській СЕМД часто і без нагальних причин змінювали керівників (Масло Є.А, Сурмачевський Д.В., а тепер Хмельнов Д.В) . А знаєте чому? … Все робилося для того, аби замести сліди масових розкрадань! Кожний керівник станції після одно-дворічного перебування на посаді вже знав більше, ніж потрібно. Від таких розумників тріада Туровський-Куц-Шарко намагалися вчасно позбутися. Пам’ятаєте вислів йосипа сталіна: «Немає людини – немає справи»! Схема, як бачите, жива й досі! Тому, кого ці пройдисвіти не призначать наступним цапом-вібувайлом, нічогісінько не зміниться. І марно хтось іще сподівається, що після війни у нас щось зміниться на краще. До тих пір, доки не знищать прогнилу верхівку, починаючи з кураторів Київської обласної ради, доти на позитивні зміни марно сподіватися!
За що ж так сильно «провинився» пан Хмельнов?... За те, що хтось відрізав живлення від несанкціонованих (а значить заборонених!) камер спостереження в гаражному приміщенні станції. Ось і знайшли «офірного цапа» в обличчі Хмельнова та й «шиють справу». Питання: а чому ж не покарали керівницю диспетчерського відділу пані Верес Г.М. за знищення нею законного селекторного зв’язку на станції? Чому ж такі подвійні стандарти? До речі, під час оголошення тривоги на станції швидко згадали про селекторний зв’язок, котрий дійсно став би у нагоді! То коли ж понесе відповідальність пані Верес? Коли ж і їй «запропонують» звільнитися?
Я ніколи не робив секрету щодо моєї співпраці із кількома ЗМІ та в деяких силових структурах. Тому й не дивно, що я знаю дещо більше, ніж пересічні працівники станції. Вірю і в те, що рано чи пізно, але всім тим керівникам, котрі прийшли на посади лише задля власної наживи, а тим більше в цей воєнний час, таки доведеться нести відповідальність по всій суворості кримінального Закону України!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
29 квітня 2022 року
0 коментарів82 переглядів -
Участь Відділення НСПП в місті Києві та Київській області у конференції трудового колективу КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»
26 серпня 2020 року у приміщенні Київської обласної ради відбулася конференція трудового колективу КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі — Конференція) щодо обговорення проєкту колективного трудового договору, у роботі якої взяв участь начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в місті Києві та Київській області (далі — Відділення НСПП) — Даніїл Коцупал.
Медикам Київщини вдалося, здавалось би, неймовірне – завдяки активності незалежної профспілкової організації та за підтримки народного депутата, лідера ПП «Біла Церква Разом» Миколи Бабенка вони довели: непроста робота медика, яку в нинішніх умовах можна порівняти зі службою військового на передовій, має бути достойно оплачена.
Віднині це зафіксовано у колективному договорі, який медичні працівники мають підписати з адміністрацією КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Як зазначив голова незалежної профспілки працівників Білоцерківського служби екстреної медичної допомоги (БСЕМД), фельдшер Віктор Євтушенко, беззаперечною перемогою є те, що трудовий колектив екстреної медичної допомоги Київщини таки домігся збільшення зарплат, хоча, можливо, боротьба ще триватиме, адже адміністрація не готова здавати свої позиції.
Знаючи про те, що за нашою боротьбою спостерігають працівники ЕМД більшості реґіонів України, ми намагалися довести, що боротися за власні права потрібно, не боятися роботодавців потрібно, сподіватися лише на власні сили.
Віктор Євтушенко, фельдшер, голова незалежної профспілки працівників БСЕМД висловив величезну вдячність від працівників служби ЕМД Київщини народному депутату України Миколі Бабенку, без якого було б неможливе проведення самої конференції. Його беззаперечна відданість службі пересічним працівникам і бойовий настрій уможливили законне проведення форуму без фальсифікацій з боку адміністрації КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», яка, вочевидь, ретельно готувалася до спотворення конференції на свою користь.
Окрема вдячність Даніїлу Коцупалу начальнику Відділення НСПП за всебічну допомогу та підтримку на шляху до нашої перемоги.
Після завершення Конференції у приміщенні Відділення НСПП відбулася нарада, під час якої було обговорено актуальні питання, вирішення яких знаходиться в повноваженнях служби та можливі шляхи їх вирішення.
0 коментарів105 переглядів -
Звернення до Наталії Гунько
ЩОЙНО ПАНІ ГУНЬКО Н.І. (голова Київської обласної ради) РОЗМІСТИЛА РОЗЛОГУ СТАТТЮ НА СТОРІНЦІ ФБ ПРО ТЕ, ЧОМУ ДЕПУТАТИ КОР ДО ЦИХ ПІР НЕ СПРОМОГЛИСЯ ПРИЙНЯТИ БЮДЖЕТ-2022. І ТІЛЬКИ Я ПОМІСТИВ СВІЙ КОМЕНТАР ПРО ХАЛАТНЕ ВІДНОШЕННЯ ДО СВОЇХ ОБОВ'ЯЗКІВ САМОЇ ГОЛОВИ КОР І ЇЇ ЗАМІСНИКІВ, ЯК ТУТ ЖЕ МІЙ ДОПИС БУЛО ВИДАЛЕНО Й МЕНЕ ЗАБЛОКОВАНО! ПЕРЕДБАЧАЮЧИ ЦІ ДІЇ ГОЛОВИ КОР, Я ЗБЕРІГ СВІЙ КОМЕНТАР І НАРАЗІ ПОШИРЮЮ ЙОГО В КІЛЬКОХ ГРУПАХ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ! https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2050314171795164&id=100004498037605
Шановна Наталіє Іванівно! Особисто я, як голова Незалежної профспілки працівників Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги, неодноразово звертався до Вас і повідомляв Вам засобом Месенджера про кричущі випадки злочинної поведінки керівництва КНП КОР "КОЦЕМД МК" на чолі з гендиректоркою Шарко О.М. та її замісником Куцом О.С. На превеликий жаль від Вас не прозвучало бодай хоч якогось пояснення про ряд правопорушень цими недокерівниками. Київська облрада, як власник КНП, мала би в першу чергу відреагувати на ряд смертей пацієнтів, до яких призвело халатне відношення до своїх професійних обов'язків горе керівників установи. Саме до Вас ще рік тому були звернення про термінове звільнення з посади пані Шарко, котра довела до занепаду служби ЕМД Київської області. Саме з її подачі на нашій станції було безпричинно відключено селекторний зв'язок в приміщенні, що призвело до майже 90% затримки виїздів бригад і до невчасних доїздів на виклики. Ви ж не будете стверджувати про те, що Вам буцімто невідомо про незаконне прийняття колективного договору в змові Шарко-Куц , що призвело до погіршення умов праці працівників служби ЕМД області та до погіршення оплати праці. Саме Ви разом зі своєю заступницею Семеновою Т.М (подруга Шарко) благословляли "делегатів" так званої конференції трудового колективу на злочинне прийняття цього документу, котре неодмінно буде скасоване судом і визнане протизаконним! Чи невже Вам невідомі численні факти відмивання державних коштів засобом закупівлі карет ЕМД за в рази завищеними цінами? Чи може скажете, що не чули про те, як на мене чиниться неприкрите полювання й переслідування за мою профспілкову діяльність з боку керівників КНП КОР "КОЦЕМД МК"? До речі, саме за рішенням суду, в якому були доведені факти щодо мого переслідування керівництвом, я вимагатиму виконання Вами ст.45 та ст. 237 КЗпП !
Все Ви добре знаєте! Не хочеться вірити в те, що Ви і Семенова працюєте в одній упряжці з Шарко й Куцом по давно визначеній схемі і з єдиною метою - красти, красти, красти... Якщо це не так, то пропоную Вам довести зворотнє шляхом термінового звільнення з посад Шарко, Куца, Туровського, Зубковського та їже з ними!
І не раджу Вам видаляти мій коментар, як це робить керівництво КНП КОР "КОЦЕМД МК" на своїй фейсбучній сторінці, бо в інакшому разі розголос про це буде ще більшим!
З повагою, голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
0 коментарів60 переглядів -
ОБЕРЕЖНО! ОБМАН І ПРОВОКАЦІЯ!
Надважлива інформація для працівників служби екстреної медичної допомоги Київської області!
Шановні колеги! Сьогодні 23.06.2021 року на неочікувану пропозицію адміністрації КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у терміновому порядку були запрошені члени робочої групи по розробці Колективного договору в приміщення керівництва в м. Києві. В думках зародилося сподівання про те, що нарешті адміністрація таки пішла на розумні й законні поступки колективу й готова прийняти остаточні умови, аби нарешті Колективний договір набув остаточного варіанту і був поданий на підписи Роботодавцю та головам Профспілок. Та не так сталось, як гадалось!
По-перше, зустріч довелося проводити в тісному коридорі приміщення, а не в кабінетних апартаментах. На моє прохання до гендиректорки Шарко О.М., щоб та поступилася своїм кабінетом на час засідання робочої групи, пані виказала відмову, пославшись на надуману зайнятість кабінету, якої так і не сталося за увесь час зібрання! Ну, й грець із тим!
По-друге, відчувалася атмосфера цинічної змови поміж керівництвом та членами робочої групи ще до прийняття перших рішень цього так званого «зібрання»! Неозброєним оком було помітно, як члени робочої групи якось перелякано й одностайно обирали голову цього «зібрання» в особі пана Куца О.С., який і виступив основним фігурантом на цьому «шабаші»!
По-третє, що й слід було очікувати, – замісник гендиректорки пан Куц О.С. тут же без роздумів повів зібрання в «потрібному» руслі по заздалегідь підготовленій програмі, не даючи оговтатися решті членам робочої групи. Все зводилося до одного – терміново винести на Конференцію робочого колективу питання про остаточне прийняття Колективного договору на умовах керівництва, і ні в якому разі не виносити на сьогоднішнє обговорення ті питання, котрі до цього часу були направлені на розгляд від працівників установи!
По суті, я запропонував розглянути сьогодні надважливе питання – узаконити в Колективному договорі структуру комісії по преміюванню. Ми вже узгодили питання зарплат та інші питання, але саме питання комісії по присудженню премій категорично не хоче прийняти адміністрація. Їм був запропонований такий варіант: 3 чоловіки від адміністрації, 3 чоловіки від трьох профспілок, які діють в нашому КНП та по 1 чоловіку від кожної філії, яких на Київщині 6. При цьому ці 6 членів від філій повинні бути рекомендовані саме колективами, а не адміністрацією! Тобто, в загальному виходить - 12 чоловік. Але адміністрація категорично не погоджується через те, що довгий час і до нині в цій комісії виключно люди, яких обрала адміністрація без будь-яких погоджень з Профспілками та колективами. З таким положенням ми категорично не згодні! Адже всі розуміють, що та мінімальна зарплата, над якою ми так довго працювали в робочій групі впродовж більше року, все одно не гарантує пристойних статків. Основним джерелом до збільшення зарплат працівників безумовно будуть преміальні кошти. А якщо в комісії по присудженню премій сидять виключно обранці пані Шарко, то стає цілком зрозуміло, хто має і буде мати в подальшому відчутні преміальні додатки до зарплат. І очевидно, що в цьому списку ви ніколи не знайдете пересічних працівників нашої установи. Інша справа, якщо за розподілом преміальних доплат будуть слідкувати обрані колективами чесні працівники, котрі не дозволятимуть розкрадати наші кошти!
Нашу пропозицію підтримали члени профспілкового комітету Броварської Незалежної профспілки, надіславши на розгляд сьогоднішнього засідання свою резолюцію з власними підписами. Окрім цього, вони запропонували додати до пункту 3.2 проекту Колективного договору «Положення про преміювання працівників» наступне: «… премія дається за поданням керівника структурного підрозділу кожному працівникові, погодженого з представником виборного органу Незалежної профспілки структурного підрозділу!». Тобто, мається на увазі те, що керівники структурних підрозділів повинні узгоджувати списки на премію з Профспілками, так, як це передбачено в Кодексі Законів про працю» та в інших законодавчих документах.
Але пан Куц цинічно проігнорував надіслані пропозиції, мовляв, що буде досить, коли ці пропозиції розглянуть на Конференції. Але Олег Степанович не настільки забудькуватий, щоб не знати законодавчі постулати стосовно прийняття Колективних договорів! А саме: «Під час обговорення проекту Колективного договору пропозиції приймаються й розглядаються членами робочої групи на будь-якому етапі… На Конференцію виносяться лише ті питання, котрі не знайшли погодження під час обговорення поміж членами робочої групи»!!! То саме сьогодні й була слушна нагода розглянути ці та інші пропозиції, котрі надійшли за час тривалої перерви робочої групи.
Але керівництво надто поспішає проштовхнути цей напівсирий і недороблений проект Колективного договору! Чому? А тому, що причина поспішності полягає в звільнені з посади гендиректорки у випадку, якщо в найкоротші терміни наш багатостраждальний Колективний договір не буде прийнятий!
Але нас не повинна обходити доля пані Шарко! Такі чиновники з липкими руками не пропадуть, доки їх не посадять в холодну! Передусім нас повинні тривожити наші подальші зарплати та умови праці, котрі таки будуть узаконені в Колективному договорі! І щоб там пан Куц О.С. не видумував і не «забував», то я йому нагадаю дещо із Законодавства України: 1).ЗАКОН УКРАЇНИ Про колективні договори і угоди. Стаття 10. Колективні переговори.
«Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.»; 2).Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.
Стаття 14. Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання.
«… 6. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудового колективу, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом. Оскільки робоча комісія створюється з представників сторін, рішення комісії, очевидно, повинне прийматися на паритетних засадах шляхом досягнення консенсусу, а не більшістю голосів.».
Отже все просто і ясно. Й не потрібно видумувати нові куцівські закони й висувати на обговорення свої вологі фантазії!
Мною були поставлені запитання щодо посадової інструкції юриста КНП. І чому він у судах захищає права лише пані гендиректорки, а не пересічних працівників! Відповідь самого пана юриста була зрозумілою лише для нього. То ж знайте, що провідний юрист КНП ніколи не стане на захист ваших законних прав. По суті, він є приватним захисником пані Шарко але за наші з вами гроші!
Нагадав присутнім також про безчинства адміністрації стосовно водіїв нашої установи, яких нині змушують відмовлятися від класності під загрозою звільнення. Очевидно керівники вже встигли породити нову проблему на свої нерозумні голови. Ну що ж, будемо відстоювати права водіїв у судах! Нам не звикати!
Тривала словесна перепалка між мною та паном Куцом про відсутність необхідності збирати працівників на ще одну Конференцію та ще й в час загальних літніх відпусток ні до чого не призвела. Так само як і не дійшли згоди щодо перенесення дати Конференції на більш пізніший термін. В нього була єдина невірна відмовка: «Є наказ гендиректорки все закінчити в десятиденний термін до 2 липня»! Всі добре знають про те, що Шарко не має права диктувати робочій комісії свої забаганки. Адже це переслідується Законом! Так, вона може сфабрикувати на мене ще не одну догану, але вмішуватися в роботу комісії – зась!
І мені таки довелося зайти «на гостину» в кабінет гендиректорки і в менторській формі розказати їй про сьогоднішній «шабаш», влаштований не без її участі. Що ж, хай вибачає, якщо мені довелося їй пояснювати на підвищеному тоні, та все ж обійшлося без образ! Ну, невже вона сподівалася, що я її цілуватиму в чоло після сфабрикованих нею доган?
Я зі своїм юристом, якого запросив, був вимушений покинути це «зібрання» через цілковите ігнорування законних прав, котрі поспішно приймалися, не дивлячись на цілковите беззаконня! Лише згодом мені стало відомо, що пан Куц таки примусив присутніх членів робочої групи проголосувати за незаконне рішення про проведення ще однієї Конференції працівників трудового колективу під час відпускної кампанії й призначив дату на 22 липня цього року. Окрім того, мені стало відомо, що він запропонував підтримати квоту 50 працівників на 1 делегата Конференції, хоч цей алогізм був висміяний ще на попередній Конференції. Адже якщо в колективі працює, скажімо, 25 чи 49 чоловік, то від них не може бути делегат. Чи, якщо в колективі 99 чоловік, то вони можуть претендувати лише на 1 делегата. Але це все порожня арифметика для таких, як Куц і йому подібних!
Тому вимушений звернутися до всіх працівників нашого закладу з єдиним питанням: «ЧИ ПОТРІБНА НАМ ТАКА ЧЕРГОВА КОНФЕРЕНЦІЯ, ЯКЩО ВКОТРЕ ХОЧУТЬ ОБМЕЖИТИ НАШІ ПРАВА І ВТИСНУТИ НЕЗАКОННІСТЬ ІСНУВАННЯ КИШЕНЬКОВОЇ КОМІСІЇ ПО ПРИСУДЖЕННЮ ПРЕМІЙ?».
Лише загальне ігнорування цього наміру цинічного керівництва унеможливить проведення незаконного заходу і втілення злочинних задумів у Колективному договорі!
НЕ ДАЙТЕ СЕБЕ ОШУКАТИ! ДУМАЙТЕ! ВИРІШУЙТЕ! НАСТАЄ ЧАС ІСТИНИ!
З повагою голова Незалежної профспілки Віктор Євтушенко.
23 червня 2021 року.
0 коментарів34 переглядів -
Від місії до прейскуранту: фінальний акт медичної драми.
«Медицина — це служіння, а не ремесло для збагачення. Лікар повинен думати про хворобу, а не про гаманець пацієнта. Той, хто шукає в медицині лише золота — знайде лише ганьбу»,— Парацельс.
Медицина завжди була чимось більшим, ніж просто ремеслом чи сукупністю наукових знань. Вона трималася на плечах людей, для яких порятунок людського життя становив сенс власного існування. Сьогодні ми стаємо свідками болісного і безповоротного процесу — відходу «старої гвардії» лікарів. Це покоління сформувалося в унікальних, хоч і жорстких історичних умовах радянської та ранньої пострадянської епох, де гуманізм, альтруїзм та безсрібництво були не просто красивими словами з підручників, а щоденною практикою. Тодішня система виховувала фахівців за принципом абсолютної самопожертви: лікар належав не собі, а державі та пацієнту. Вони сприймали свою працю як високе служіння, подароване суспільству всупереч усім системним кризам, хронічному дефіциту медикаментів та застарілому обладнанню.
Проте замість збереження та плекання цього безцінного людського капіталу соціум відповів на їхню самопожертву споживацтвом, байдужістю та агресією, власноруч руйнуючи те, що мав би оберігати понад усе.
Трагедія «старої гвардії» полягає в тому, що вони виявилися беззахисними перед обличчям нового часу, хоча все життя працювали в екстремальних умовах.
Особливо гостро це проявилося в часи турбулентних 1990-х років, коли з розпадом старої системи медицина опинилася на межі виживання. Держава фінансувала галузь за залишковим принципом, зарплати не виплачувалися місяцями, а лікарні занурилися в суцільний матеріально-технічний колапс.
Лікарі були змушені оперувати в холодних операційних, де взимку температура заледве перевищувала нуль, а багаторазові шприци та тупі хірургічні голки ставали нормою через відсутність одноразових інструментів.
Хірурги мили руки господарським милом за відсутності антисептиків, а пацієнтам та їхнім родичам доводилося купувати абсолютно все — від бинтів, вати та спирту до фізрозчинів і дефіцитних антибіотиків.
Професія медика була свідомо знецінена на державному рівні через низькі тарифні ставки, і лікарі, працюючи на півтори чи дві ставки, маючи колосальний вантаж відповідальності та практично не маючи жодних реальних прав чи юридичного захисту, продовжували виходити на зміни й робити надскладні операції в умовах, близьких до польових.
Громадськість, звикши до гасла про «безкоштовну медицину», швидко сприйняла ці дива як належне та гарантоване, перекладаючи провину за державну бідність на плечі рядових медиків.
Черговим нищівним ударом по залишках цієї системи та її кадровому потенціалу стала ліквідація санітарно-епідеміологічної служби України.
Під гаслами боротьби з радянським бюрократизмом та корупцією одним розчерком пера було зруйновано унікальний щит колективної безпеки, який десятиліттями утримували лікарі-гігієністи та епідеміологи.
Замість реформування та модернізації інституцію просто ліквідували, викинувши на узбіччя тисячі висококласних фахівців вузького профілю.
Те, що залишили замість неї зараз, звели нанівець, і це важко назвати профілактичною медициною — це скоріше фрагментарний нагляд, позбавлений колишньої системності, авторитету та важелів впливу.
Свідоме рішення влади не лише знекровило превентивну систему, а й переклало весь тягар наслідків на плечі практикуючих лікарів у лікарнях.
Коли фактично зник реальний, жорсткий контроль за спалахами інфекцій, якістю води та харчових продуктів, кількість пацієнтів у приймальних відділеннях та реанімації стрімко зросла. Виснажені лікарі «старої гвардії» були змужені лікувати наслідки системного провалу, гасячи медичні пожежі в умовах кадрового та ресурсного голоду.
Руйнація епідеміологічної ланки наочно довела фахівцям, що держава більше не зацікавлена у стратегічному захисті здоров'я нації, а прагне лише оптимізації витрат.
Фінальним актом цієї драми стала масштабна медична реформа під проводом Уляни Супрун, яка принесла із собою радикальну переорієнтацію всієї системи на західні лекала ринкових відносин. Під гаслами десовєтизації та впровадження принципу «гроші йдуть за пацієнтом» реформа запустила процеси жорсткої комерціалізації та так званої «оптимізації», яка для багатьох регіонів обернулася банальним скороченням. Малокомплектні районні лікарні, пологові будинки та спеціалізовані відділення, які Національна служба здоров'я визнала «нерентабельними» через малу кількість пацієнтів, почали масово закривати або позбавляти фінансування.
Логіка реформаторів вимагала від медичних закладів автономізації та виживання у конкурентному середовищі, перетворюючи колишні храми порятунку на підприємства, що надають послуги.
Лікарів старого гарту, які звикли мислити клінічно та боротися за кожну людину незалежно від її статків, примусово загнали у цифрові рамки електронних систем, жорстких часових лімітів на прийом та суворих економічних протоколів.
Замість милосердя від них почали вимагати менеджменту, вміння кодувати діагнози та звітувати за «проліковані випадки». Разом із закриттям лікарень відбулося й моральне витискання кадрів: унікальні хірурги, терапевти та педіатри, які десятиліттями тримали на собі медицину в глибинці, виявилися непотрібними новій фінансовій моделі.
Багато хто з них, не витримавши перетворення пацієнта на «джерело доходу», а своєї місії — на сферу послуг, просто пішов на пенсію або назавжди залишив стіни лікарень.
Цей безжальний капіталістичний каток найболючіше переїхав українське село, де колишня життєздатна первинна ланка охорони здоров’я опинилася на межі тотального знищення.
Під приводом низької щільності населення та економічної недоцільності по всій країні масово ліквідували фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи) — ті самі острівці порятунку, які для літніх та відрізаних від цивілізації селян були єдиною можливістю отримати бодай елементарну медичну допомогу. Сільська медицина фактично припинила існувати як система. Закриті ФАПи перетворилися на заколочені пустки, а лікарі та фельдшери старого гарту, які пішки чи на велосипедах у будь-яку негоду діставалися до найвіддаленіших хат, стали непотрібними новим реформаторським бюджетам.
Жителів сіл просто залишили сам на сам із їхніми хворобами, запропонувавши натомість абсурдну в умовах бездоріжжя альтернативу — їхати за десятки кілометрів до опорної лікарні або шукати міфічного сімейного лікаря.
Для «старої гвардії» сільських медиків це руйнування стало особистою катастрофою: вони бачили, як справа їхнього життя, що будувалася на принципах доступності та людського обов’язку, була цинічно стерта з лиця землі заради сухої фінансової звітності.
Офіційне та повсюдне введення платних послуг стало остаточним вододілом між минулим і теперішнім, юридично закріпивши перетворення гуманної місії на комерцію.
Те, що колись вважалося безумовним і святим правом кожної людини на допомогу, отримало чіткий прейскурант, де кожен аналіз, кожна консультація професора та кожен день перебування в палаті перетворилися на товар.
Держава офіційно розділила медичну допомогу на гарантований мінімум та комерційні послуги, за які пацієнт повинен платити з власної кишені.
Для лікарів старої школи, вихованих у дусі безсрібництва, цей крок став важким моральним випробуванням. Їх змусили рахувати гроші пацієнтів замість того, щоб думати про їхнє зцілення, і виставляти рахунки людям, які часто не мали коштів на елементарне виживання.
Ця комерціалізація остаточно знищила залишки колишньої довіри між хворим та медиком: лікар в очах суспільства остаточно перетворився на продавця, а пацієнт — на клієнта, з якого намагаються витиснути прибуток.
Система платних послуг створила нестерпне середовище для тих, хто звик працювати за покликанням душі, прискоривши втечу останніх альтруїстів із державної медицини.
Паралельно з цим розпочався стрімкий і агресивний розвиток приватного сектору, який остаточно добив стару модель охорони здоров'я. На ринок вийшли потужні приватні клініки, що запропонували пацієнтам сервіс європейського рівня, новітнє обладнання та повну відсутність черг — але за великі гроші.
Державні лікарні, хронічно недофінансовані та знекровлені реформами, опинилися в умовах завідомо програшної, нерівної конкуренції з приватним капіталом.
Найбільш показовим прикладом цієї тотальної комерціалізації стала стоматологія, яка за лічені роки практично повністю перейшла в приватні руки. Безкоштовне лікування чи протезування зубів у державних поліклініках перетворилося на міф минулого, а доступ до якісної стоматологічної допомоги став привілеєм виключно забезпечених верств населення. Державна медицина почала стрімко втрачати найкращі кадри, адже талановита молодь і навіть досвідчені фахівці середньої ланки масово йшли у приватні центри, де умови праці та заробітки дозволяли жити, а не виживати.
У цій новій ринковій реальності відбулася найстрашніша ментальна деградація системи: лікарі та медичні сестри остаточно перетворилися на звичайний обслуговуючий персонал. Знецінення медичного працівника досягло свого апогею. Клієнт, який платить гроші за договором чи через касу, почав вимагати не просто лікування, а догідливості, комфорту та беззаперечного виконання своїх примх, керуючись принципом «я плачу — ви зобов'язані».
Медсестри, чия праця завжди була найважчою і найменш помітною, перетворилися в уявленні обивателя на покоївок у білих халатах, а лікарі — на операторів медичних послуг. Терміни «лікарська таємниця», «клінічний розбір» та «індивідуальний підхід» витіснилися поняттями «пакет послуг», «клієнтський досвід» та «ефективність продажів».
Суспільство, яке роками вимагало від медиків безкоштовного героїзму, отримало натомість холодний, відсторонений сервіс, де ніхто більше не збирається вислуховувати чужий біль поза оплаченим часом прийому.
Справжнім моментом істини, який безжально оголив усі проблемні місця знищеної превентивної та реформованої системи, стала епідемія COVID-19. Коли країну накрила хвиля невідомого вірусу, раптово з'ясувалося, що «оптимізована» та комерціалізована медицина абсолютно не готова до масштабних криз. Ліквідована санслужба відгукнулася тотальним хаосом на початку пандемії: не було кому організовувати епідеміологічні розслідування, ланцюжки заражень ніхто не відстежував, а закриті раніше інфекційні лікарні та скорочені ліжко-місця довелося в паніці розгортати наново. Ця криза наочно продемонструвала критичний дефіцит усього — від банального медичного кисню, засобів захисту та апаратів ШВЛ до катастрофічного браку людських кадрів.
І саме в цей переломний момент, коли нова система менеджерів дала серйозний збій, тягар порятунку нації знову ліг на плечі все тієї ж знесиленої «старої гвардії».
Лікарі похилого віку, які перебували в зоні найбільшого ризику, щодня заходили в інфекційні бокси, працювали тижнями без відпочинку в задушливих захисних костюмах і гинули на робочих місцях поруч із пацієнтами.
Ковід став лакмусовим папірцем, який показав, що ринкові механізми безсилі перед обличчям катастрофи і що єдиним реальним захистом суспільства залишався жертовний героїзм тих медиків, яких це саме суспільство роками зневажало та нищило.
Проте найстрашнішим випробуванням, яке дощенту випалило ілюзії реформаторів та огололо найглибші, смертельні пробіли в медичній системі, стала повномасштабна війна.
Те, що у мирний час менеджери називали «надлишковою інфраструктурою» та «неефективними витратами», під обстрілами та бомбами перетворилося на питання національного виживання.
Раптово з'ясувалося, що закриті в межах «оптимізації» районні лікарні та скорочені ліжко-місця в тилу та на прифронтових територіях — це не економія, а загроза життю тисяч поранених військових і цивільних.
Війна оголила катастрофічну невідповідність ринкової логіки реаліям гуманітарної катастрофи: електронні системи давали збій під час блекаутів, паперова бюрократія паралізувала екстрену евакуацію, а хронічний дефіцит військових хірургів, анестезіологів та травматологів змусив систему працювати на межі людських можливостей.
Комерційні клініки у перші дні потрясінь часто зачиняли свої двері або залишалися недоступними для масового потоку постраждалих, і весь страшний, кривавий тягар війни знову прийняли на себе старі державні госпіталі та напівзруйновані лікарні. І знову «стара гвардія» медиків, попри вік, бомбардування, виснаження та злиденне забезпечення, без ультиматумів встала до операційних столів, доводячи, що в часи великого горя націю рятує не фінансовий менеджмент, а первісна професійна гідність і відданість клятві.
Суспільство довгий час віддавало перевагу сліпоті: воно мовчало, коли лікарі жили на злиденну плату, але хором засуджувало, коли той, хто врятував тисячу, не міг урятувати одного. Обивателі писали доноси, коли виснажений до нервового зриву медик сварив їх за безглуздий, хибний виклик, і демонстративно не помічали, що люди, які щодня виривають життя з лап смерті, позбавлені елементарних соціальних пільг, привілеїв та суспільної поваги.
Це було свідоме та жорстоке зрадництво. Кожен нервовий зрив виснаженого фахівця ставав приводом для чергової скарги, кожна помилка — причиною для публічного лінчування, тоді як тисячі успішно вилікуваних пацієнтів залишалися непоміченою нормою.
Ця хронічна несправедливість, помножена на мовчазне схвалення суспільства, поступово випалила покоління титанів зсередини. Люди, які роками витягували інших з того світу в напівпорожніх реанімаціях, самі приходили до передчасних інфарктів, інсультів та онкології, залишаючись наодинці зі своєю злиденною пенсією та всеохопним забуттям.
На зміну епосі романтичного альтруїзму, яка трималася на ентузіазмі та моральних догмах минулого, неминуче приходить прагматичний реалізм.
Нове покоління медиків — це діти свого часу, які виросли в ринкових умовах, де панує жорстка конкуренція та капіталістичні правила гри.
Вони бачили, як їхні вчителі та батьки-лікарі помирали в злиднях, забуті державою та пацієнтами, і зробили свої висновки.
Молоді спеціалісти більше не хочуть і не будуть жертвувати своїм здоров’ям, часом та добробутом заради ілюзорної вдячності чи абстрактного обов’язку.
Сучасні лікарі чітко розуміють цінність своїх знань, здобутих роками каторжної праці. Вони дивляться на медицину через призму контрактів, юридичних прав, страхових полісів та фінансової винагороди.
Безглуздо звинувачувати їх у цинізмі, адже вони лише дзеркало того суспільства, яке самотужки знищило колишні ідеали. Нова генерація діє за правилами світу, де за все потрібно платити і де безкорислива самопожертва вважається не подвигом, а дурістю.
Втрата старої лікарської школи — це суворий урок для людства, яке надто пізно починає цінувати те, що мало задарма як компенсацію за історичні потрясіння минулого століття.
Коли останні представники колишньої епохи остаточно підуть у кращі світи, суспільство залишиться сам на сам із прайс-листами за медичні послуги та чіткими юридичними регламентами, де немає місця для жалю чи нічного чергування «просто з людського співчуття».
Ми зрадили тих, хто тримав небо над нашим здоров’ям у найважчі часи державних руїн, і тепер змушені адаптуватися до нової, набагато холоднішої реальності. Цей злам епох нагадує, що повага до професіонала та гідна оплата його праці є основою виживання будь-якого соціуму, і якщо ми не навчимося цінувати людську працю сьогодні, завтра нас просто не буде кому рятувати.
Тиша, яка западає в коридорах лікарень після того, як звідти йде останній лікар «старої гвардії», є занадто промовистою.
Вони зачиняють за собою двері кабінетів тихо, без транспарантів та гучних промов — так само, як колись заходили в операційні.
На столах залишаються старі затерті фонендоскопи, пожовклі атласи анатомії та тисячі невидимих історій порятунку, які ніхто не заніс до офіційних хронік.
Ці люди віддали свій внутрішній вогонь світу, який грівся біля нього, але волів не помічати джерела тепла.
Епоха медичного лицарства завершилася, лишивши по собі лише легкий протяг у порожніх приймальних відділеннях та запізніле усвідомлення того, якого масштабу постаті щойно розчинилися в сутінках історії.
0 коментарів62 переглядів
-
-
Останні відвідувачі 0 користувачів онлайн
- Жодного зареєстрованого користувача не переглядає цієї сторінки
-
Відео
-
Кадровий голод та фінансова криза: чи є майбутнє у медичної системи України?
By: Ruskat · 05/26/26 · 69 views
-